Що може бути безглуздішим за середньовічний паб у сучасному місті? – запитаєте ви.

Відповідь доволі проста: «М і с т и ч н и й середньовічний паб»!

Ми шукали нетривіальний шлях:

відвідували фортеці, замки та таверни Західної Європи, збираючи наш ресторан по частинках. Ми вивчали замкові стіни та форми покрівель з черепиці, замовляли страви середньовічної кухні у стародавніх тавернах – все це, аби відтворити подих тієї епохи.

Наші найсміливіші фантазії почали перетворюватись на реальність: шеф-кухар уважно вивчив старовинні рецепти та створив унікальні авторські страви. Над декораціями до нашого «спектаклю середньовічного життя» працювали професійний художник та художник-реставратор з багатим досвідом розпису та реставрації в українських храмах, майстри оздоблення, освітлення та художньої ковки та майстри по дереву. На стінах з’явилися фахверкові фасади з ламаною покрівлею та масивними перголами, містичне освітлення, готичні вітражі та арабські арки в оточенні грінменів та інших кумедних створіннь – фейрі (Fairy). Без них в середньовіччі не можна – адже чуттєвий світ людей і потойбічний світ завжди складали щось єдине.

Згодом, інтер’єр і кухня були реалізовані якнайкраще. Але щось бентежило. Чому стара фортеця чи замок зустрічають нас зовсім по-іншому? Чому середньовічні стіни так зачаровують, на відміну від наших?

Тому що стіни нашого пабу мовчать…Вони не були свідками глибоких почуттів та героїчних звершень! В нашому пабі теж мають звучати легенди. І ми створили свої історії за мотивами книги «Легенди, заговори та марновірства Ірландії» видатної ірландської письменниці Франчески Уальд – матері великого Оскара Уайльда. Її персонажі дуже близькі до нас – це світлі створіння, які іноді капризні, іноді бешкетники та мають тонке почуття справедливості. Вони готують чарівні страви та напої і влаштовують гучні бенкети. Вони читають поезії та виконують чарівну музику. А в нашому пабі романтичні легенди та героїчні історіі, притаманні середньовічному епосу, виконають аматори та професійні актори авторського театру «Finvarra».